?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

30 січня минуло 110 років з дня народження одного з найвідоміших долинян, доктора Володимира Горбового - офіцер Української Галицької армії, один з організаторів Української військової організації, головний суддя ОУН, офіційний адвокат Степана Бандери на політичних процесах, голова Українського національного комітету.
Володимир народився 30 січня 1899 року в тодішньому передмісті Долини - Оболоні (тепер це приміське село). Мав ще двох рідних братів Івана та Ярослава. Початкову освіту здобув в "Рідній школі", далі продовжив навчання в Стрийській гімназії, за 40 км. від Долини. До речі, трохи пізніше в Стрийській гімназії вчився і Степан Бандера.
Під час Першої світової війни Володимир був призваний до війська, був в старшинській школі і в складі стрілецького полку воював на італійському фронті в чині хорунжого. Коли Австро-Угорщина розпалась, зголосився до служби в Українській Галицькій Армії, де був фронтовим старшиною. У серпні 1919 брав участь у поході українських злучених армій на захоплений більшовиками Київ. У бою під Козятином був важко поранений і втратив око. Одужавши, поручик Горбовий продовжував боронити Україну в складі Херсонської дивізії Армії УНР, де познайомився з полковником Євгеном Коновальцем.

Восени 1920 року 21-річний поручик повернувся в окуповану поляками Долину. 20 грудня 1920 р. організовує установчі збори повітової колегії Української військової організації "Воля", яка зародилась у Львові. Влітку 1921 р. Євген Коновалець скликає у Львові таємні сходини 100 колишніх старшин УГА, серед яких і був Володимир Горбовий, на яких прийнято доленосне для України рішення про створення легендарної Української Військової Організації (УВО). В 1921-22 роках очолює осередок УВО в Долинському повіті (найбільший повіт в Галичині на той час). В кінці 1922 року виїзджає до Львова, де як здібний провідник, посідає вищий пост в УВО - Шеф штабу начальної команди.
Здобуваючи юридичні науки, Володимир Горбовий продовжує співпрацювати з підпільною УВО. Відомо, що в 1926 р. він був активним учасником наради начальної команди УВО, що відбувалася в Празі, часто їздив до Берліна за особистими дорученнями Євгена Коновальця.

Здобувши докторат права і повернувшись в Долину, Горбовий змушений повторно захищати визнання свого докторату з права в Ягеллонському університеті в Кракові. Лише після цього відкрив адвокатську канцелярію в рідній Долині, а також став членом адвокатської палати у Львові. Разом з тим, за дорученням Коновальця він тимчасово стає крайовим комендантом УВО, бо поляки заарештували полковника Романа Сушка за організацію святкування 10-ї річниці Листопадового Чину біля собору св.Юра у Львові.

Через короткий час Горбовий передав посаду крайового коменданта УВО доктору Богдану Гнатевичу. А сам продовжив активну адвокатську практику, захищаючи інтереси українського люду у польських судах та ведучи адвокатські справи членів Організації. Він приймав знедолених у своїй канцелярії, даючи цінні поради, відстоював права земляків на судових процесах і робив це здебільшого за власний кошт та вів адвокатські справи членів Організації. Зокрема, був адвокатом Степана Бандери та його побратимів на Варшавському процесі.

Тричі арештовувався польською владою, але кожного разу термін увязнення був до року. Перед приходом "визволителів" зі Сходу, доктор Горбовий із родиною у вересні 1939 р. переїжджає до Кракова. У Кракові він дістав посаду в апеляційному суді. З жовтня 1939 р. очолив Український комітет допомоги полоненим і біженцям. В 1941 р. Володимир Горбовий був обраний Генеральним суддею ОУН та Головою Українського Національного Конгресу в Кракові.

Доктор Горбовий бере активну участь у Другому Великому зборі ОУН в квітні 1941 р., на якому Провідником було затверджено Степана Бандеру. 30 червня 1941 року проголосили Акт відновлення Української державності, саме Володимир Горбовий підписав звернення до Гітлера з вимогою визнати незалежність України. За це його ув’язнили в тюрмі «Монте Люпіх».

Є відомості, що в кінці 1944 р. Володимир Горбовий відвідував рідні місця на Долинщині, згодом ймовірно брав активну участь у створенні Української Головної Визвольної Ради, яку очолив Роман Шухевич. До серпня 1947 доктор Володимир Горбовий працював юристконсулом у Міністерстві земельних справ в уряді Чехословаччини у Празі та, заодно, виконував місію Організації в Чехословаччині. У травні 1947 р. Москва змусила своїх чеських і польських сателітів підписати договір про спільну боротьбу з Українським національно-визвольним підпіллям і після цього, 1 серпня 1947 р., Володимира Горбового було арештовано, 7 серпня передано польській владі, а 9 липня 1948 р. - совєтам.

Після багатьох жахливих допитів, на яких доктор тримався дуже мужньо і не зрадив жодних таємниць Організації, "особоє совєщаніє" московського уряду засудило Володимира Горбового за статтею 54-2, тобто за зраду батьківщини, громадянином якої він навіть не був, на 25 літ концтаборів. Термін відсидів від "звінка до звінка". У серпні 1972 доктора Володимира Горбового відпустили на "волю".
Особисте життя в доктора не дуже склалось. Перша дружина - чешка, народила йому сина, друга дружина українка Ганна - доньку.
Майже до самої смерті Володимир Горбовий жив в своїй рідній хаті, під пильним наглядом КГБ в бідноті і злиднях. Помер  21 травня 1984 року в Ходорові, куди поїхав до свого знайомого. Є версія шо його отравили.

Прах доктора Володимира Горбового покоїться на новому долинському цвинтарі. На нагробній плиті під портретом - скромний напис: "Шана і поклін пам'яті його". 
Минулого року міська рада Долини, присвоїла Володимиру Горбовому звання почесного громадянина міста (посмертно).


З метою вшанування видатного українського діяча щорічно, зо січня, відбувається  коротке віче біля меморіально  дошки Володимиру Горбовому в  старій Долині. Якщо бути чесним, то насправді відбувається  не цікава плачевна панахида.



Священники УГКЦ, православні КП у нас на  патріотичні заходи ніколи не ходять. Хоча православна громада в місті нараховує приблизно 20-25% мешканців міста. Не знаю чому не ходять.
В білій рясі - отець Тарас Керницький, того шо в синій - не знаю.

Далі виступали місцеві владоможці - заступник голови РДА, та заступник міського голови.  Моє ставлення до обидвох "дуже позитивне". ))  першому я на Яворині біля  бункера Роберту минулого року зірвав виступ.  Попрохав людей в знак не поваги до цієї людини не слухати  і піти. Що всі дружньо і зробили. Другий - сам себе називає лібералом, вважає шо все майно та землю треба віддавати в приватні руки, Карпати також.  І ще вважає, що я якісь не ті книжки читаю, та підозрює шо мої погляди фашистські. ))


Ось це виступає ліберал, заступник міського голови Максим  Новосельський, він не місцевий.



А це виступає дуже поважний  в місті чоловік, вчитель ДПЮ в Долинській гімназії-інтернат, колишній  спортивний орієнтувальник, минулорічний чемпіон району з шахів, поет (випустив три збірки віршів).
Читає вірш  складений про Володимира Горбового.



А цей  дідусь, Петро Січко, взагалі жива легенда. 1942 р. С. вступив до Юнацької сітки ОУН, 1943 став учнем 6-го класу Львівської державної ґімназії. Навесні 1944 Провід ОУН спрямував його в Карпати до Другої старшинської школи УПА-Захід “Олені” в Рожанках. Закінчивши її в листопаді т.р., спрямований до Чорного лісу в загін командира “Різуна”, де був політвиховником сотні, згодом куреня. 
Був знайомий особисто з Володимиром Горбовим. також відсидів по тюрмах значну частину свого життя. Тричі балотувався до ВР по мажоритарці.

 

Також пан Петро. Його улюблені слова: "Памятайте, боротьба за Україну ще не завершена!". Кожен свій запальний та емоційний виступ він завершує саме цими словами.



Бронзова меморіальна дошка на стіні музичної школи в старій Долині. Напис: "Полумяний борець за незалежну Україну, член центрального проводу УВО-ОУН, видатний політичний і громадський діяч, доктор Володимир Горбовий".









На мітинг прийшло приблизно 120-130 чоловік. Десь 40 чоловік старшого покоління, решта - учні та вчителі розташованої неподалік гімназії №1. Літні люди якось без інтузіазму спостерігали за всім, а молодь раділа, що їх відпустили з останніх уроків.
В кінці дівчата-гімназистки заспівали якусь віддалено патріотичну пісню - на тому все і завершилось.

 

Comments

( 6 коментарів — Прокоментувати )
buy_me_a_drink
31 січень 2009 07:46 (UTC)
Сумно стало після кінцівки.
superzluyka
31 січень 2009 09:14 (UTC)
Це не дивно, що сумно. оскільки це стандартна кінцівка усіх мітингів))))
logist88
02 лютий 2009 07:06 (UTC)
Біографію гарно написав.
(Анонімно)
23 січень 2010 08:48 (UTC)
Друга дружина В.Горбового проживала в 70-х роках минулого століття
у Львові на вул.Енгельса(тепер Єфремова).ЇЇ КГБисти разом з донькою возили в Київ на зустріч з В.Горбовим з метою вплинути на нього,
щоб він пішов на співпрацю з совєтським режимом і відмовився від своїх ідеалів.При зустрічі В.Горбовий попередив дружину,що він не піде на зраду і повернеться в тюрму,а тому просив з ним на цю тему не говорити.Донька Горбового на той час працювала продавцем в ЦУМі.
Цікаво,чому при звільненні з тюрми ця родина не була разом.
(Анонімно)
28 червень 2010 08:40 (UTC)
Тепер догадуюся,чому В.Горбовий не мав контактів після повернення з московських лагерів з другою дружиною,яка проживала у Львові:
вона зрадила свого мужа.
artistrio
14 березень 2017 16:05 (UTC)
Я був знайомий з Володимиром Горбовим, був у нього вдома, розмовляв з ним. Він був моїм родичем.
( 6 коментарів — Прокоментувати )

Latest Month

липень 2009
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Розроблено LiveJournal.com
Designed by chasethestars